Дошкільний вік - яскрава, неповторна сторінка в житті кожної людини. Саме в цей період встановлюється зв'язок дитини з провідними сферами буття: світом людей, природою, предметним світом. Відбувається прилучення до культури, до загальнолюдських цінностей, закладається фундамент здоров'я. Дошкільне дитинство - час первісного становлення особистості, формування основ самосвідомості та індивідуальності, тому він дуже важливий у житті дитини.

    Надходження дитини в дошкільний заклад - процес складний і для самого малюка, і для батьків. Для дитини це - сильне стресове переживання, відрив від рідних людей,  який необхідно пом'якшити. Малюкові належить пристосуватися до зовсім інших умов, ніж ті, до яких він звик у родині. Виходячи з визначення М. Веллера (універсальний словник з російської мови С-Петербург, 2009р.) адаптація - це пристосування або звикання організму до нової обстановки. Чіткий режим дня, харчування, відсутність батьків, інший стиль спілкування, контакт з однолітками, нове приміщення - всі ці зміни створюють для дитини стресовою ситуацію, яка впливає на її психічне і фізичне здоров'я. 

     Адаптація у дітей проходить по-різному. Частина дітей адаптується відносно легко і негативні моменти у них йдуть протягом 1-3 тижнів. Іншим дещо складніше і адаптація може тривати близько 2 місяців, після закінчення яких їх тривожність значно знижується. Якщо ж дитина не адаптувався після закінчення 3 місяців, така адаптація вважається важкою і вимагає допомоги з боку фахівця – психолога. Необхідна умова успішної адаптації - узгодженість дій батьків і вихователів, зближення підходів до індивідуальних особливостей дитини в сім'ї та дитячому садку.

Всі звички і особливості дитини відразу з'ясувати складно, але в бесіді з батьками та у процесі анкетування можна дізнатися, які характерні риси його поведінки, інтереси, схильності.

В період адаптації малюка багато батьків відчувають труднощі і потребують індивідуальних консультаціях вихователя, психолога, медичних працівників. Досвід роботи показує, що одне із завдань вихователя-заспокоїти насамперед дорослих, створити атмосферу довіри між вихователем та батьками. При першому відвідуванні дитячого садка доцільно  батькам оглянути групові приміщення, шафи, ліжка, іграшки, запитати, як дитина буде займатися, у що грати, ознайомитися  з режимом дня.

Доцільно батькам у перші дні приводити дитину тільки на прогулянку - так йому простіше познайомитися з вихователями та іншими дітьми. Причому бажано приводити малюка не тільки на ранкову, але і на вечірню прогулянку, коли можна звернути його увагу на те, як мами і тата приходять за дітьми, як вони радісно зустрічаються. У перші дні варто приводити дитину в групу пізніше 8 годин, щоб він не був свідком сліз і негативних емоцій інших дітей при розлученні з мамами.

Завдання вихователя - заспокоїти насамперед дорослих: запросити їх оглянути групові приміщення, показати шафку, ліжко, іграшки, розповісти, чим дитина буде займатися, у що грати, познайомити з режимом дня, разом обговорити, як полегшити період адаптації.

У свою чергу, батьки повинні уважно прислухатися до порад педагога, приймати до відома його консультації, спостереження та побажання. Якщо дитина бачить хороші, доброзичливі відносини між своїми батьками він набагато швидше адаптується в новій обстановці.

         Потрібно багато сил і терпіння дорослих, щоб адаптація маленького чоловічка пройшла успішно.Дитині належить пройти 4 етапи «адаптаційного кільця».

    На першому етапі відбувається відрив від мами. Малюк починає сумніватися в маминій любові: «Раз вона мене віддала сюди, значить, не любить» і тривожиться.

     Другий етап: тривога супроводжується страхами.

     Третій етап: від страхів виникає стрес.

Четвертий етап: стрес зриває адаптацію дитини і він «іде в хворобу». Вдома йому знову добре і спокійно, адже поруч мама. Тому для мами стоїть основне завдання «відпустити» дитини, передаючи йому свою любов і підтримку. Щоб він відчував мамині позитивні емоції, адже дитячий садок-це чудове місце для дитини. Одужуючи, дитина знову йде в дитячий сад і починає проходити «адаптаційне кільце» заново. Він може розірвати це замкнуте коло, коли відчує безпеку нової середовища і підтримку мами.

Психологи рекомендують наступну приблизну схему: перший, другий день перебування 2-3 години. Раджу батькам прийти до денної  прогулянки, погуляти разом з усіма і піти додому обідати. Перебувати з дитиною в групі, годувати його там, а тим більше вкладати спати не рекомендується. Малюк повинен знати, що в дитячому саду цим займається вихователь. На третій-шостий «садові» дні рекомендую забирати дитину одразу після обіду, до сну. Краще розрахувати час так, щоб прийти до закінчення обіду і почекати в роздягальні. З вівторка 2-го тижня малюка слід забирати додому в полудень. І лише з 3-го тижня можна залишати дитину в дитсадку на цілий день. Запропонована схема змінюється залежно від перебігу адаптації дитини.

Період адаптації можна вважати завершеним, якщо дитина з радістю йде в дитячий сад, рідше хворіє, їсть з задоволенням, добровільне спілкування з іншими дітьми;  адекватна реакція на будь-яку пропозицію вихователя;  спить у сон-годину, рівний  емоційний стан.

Ø   Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми і дорослими: відвідуйте з малюками дитячі парки і майданчики, привчайте до гри в пісочницях, на гойдалках.

Ø   Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш – віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.

Ø                           Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!

Ø    Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у садочку почуваються безпорадними і самотніми.

Ø   Ходіть з малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б'ється або ж легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.

Ø   Дізнайтеся розпорядок дня в групі і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі.

Ø   Обговоріть в сім'ї з дитиною, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок і т.д.). Важливо, щоб малюк не боявся, - тоді йому легше звикати. В жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.

Ø   Дізнайтеся, мабуть в цей садок, ходять діти Ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо в групі у дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше грала вдома або надворі.

Ø   Відвідайте дитячий садок, в той час, коли діти на прогулянці і познайомте свого малюка з вихователькою і дітьми.

Ø   Готуйте Вашу дитину до тимчасової розлуки з Вами і дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що він вже великий. Настройте дитину на мажорний лад.

Ø   Вселяйте малюку, що це дуже здорово, що він доріс до дитсадка і став таким великим.

Ø   Не віддавайте дитини у розпалі кризи трьох років.

Ø    Не обговорюйте при малюку проблем, що хвилюють вас, пов'язані з дитячим садком.