Народні звичаї Свят-вечора

Цикл Різдвяних свят - це найбагатший час на народні звичаї, які тісно пов'язані з релігійною культурою (традицією) народу. Кожен регіон України має свої характерні особливості у підготовці і проведенні цих свят. Ці особливості є настільки багатими і своєрідними, що нерідко не лише регіон від регіону відрізняється, а навіть село від села має свої відмінності. Не ставлю собі за мету описувати, як відбуваються святкування на Закарпатті чи Лемківщині, на Волині чи Буковині, в інших регіонах України. Бажаю поділитися особистими духовними переживаннями великого часу Різдва Христового і тим, що довелося чути з оповідей старших осіб у різних куточках нашої Галичини. Бо саме в Галичині, на відміну від інших регіонів України, від Різдва Христового до Стрітення лунає радісний християнський привіт: «Христос Раждається! - Славіте Єго!», а в церквах зберігається різдвяна атрибутика: ялинки, вертеп і упродовж 40 днів лунають чудові українські колядки. Це найкращий і найулюбленіший час для дорослих і для дітей. Ці святкові дні повертають нас у дитинство, до рідних порогів, у батьківську оселю, в родинне село. Це спомин минулого і пам'ять про тих, кого ми зустріли у своєму житті, спомин найдорожчого. Час не стоїть на місці, він скоро проминає, але в нашій пам'яті у ці святкові дні ми думками і душею зі своїми рідними, з батьками, приятелями, хоч можемо бути далеко від них, але в духовний спосіб єднаємося в одну родину.

Надвечір'я Різдва Христового, зване в народі Святим вечором (у деяких місцевостях - Вілія)... Один такий день у році, але який великий, святий, незабутній! Кожен переживає його по-своєму. Скільки радості для дітей, бо саме в цей день батьки приносять ялинку, а діти її прикрашають. Скільки обов'язків у кожного члена родини! Господині пораються на кухні, щоб устигнути зготувати 12 пісних страв. Господар та інші чоловіки мають багато праці по господарству, біля худоби, бо тварини цього дня мають бути найкраще нагодованими, адже то вони в Різдвяну ніч зігрівали своїм диханням Дитятка-Ісуса в яслах. А християнська легенда навчає, що один раз у році тварини розмовляють між собою - саме у Святий вечір...

День проминає надзвичайно швидко. Всі дотримуються строгого посту. Вже вбрана красуня-ялинка, у кімнатах стоїть чудовий запах різдвяних страв. Під вечір хтось із родини поспішає на цвинтар, щоб помолитися на могилах рідних і засвітити свічку. У церквах виставляють Вифлеємський вогонь, і дітвора квапиться до святині, щоб від цього вогню запалити свічку і принести Вифлеємське світло до своєї оселі. Діти наввипередки вибігають надвір і оченятами вишукують на небі Вифлеємську зірку. Яка радість, стільки потіхи! Хто першим побачить її, летить мерщій до батьків і сповіщає: «Вже час вечеряти - на небі зійшла перша зоря!» Батько урочисто вносить дідуха, ставить його у кут кімнати, потім стелить на підлозі оберемок соломи, що символізує стаєнку, де народився Спаситель; на стіл кладуть сіно, що символізує ясла, в яких спочив Цар Світу, білий обрус - хустину, що її Пречиста Діва Марія зняла з голови, щоб сповити свою дитину, бо не мала пеленки. По краях столу - зубці часнику, щоб відганяв від родини хвороби і нещастя.

Посеред столу ставлять запалену свічку - символ Зорі, котра провадила трьох царів до Вифлеєма. І звичайно, 12 пісних страв. Діти, мов птиці, в цей святковий день злітаються до батьківської світлиці. Уся родина разом. На столі горить Вифлеємське світло, батько розпочинає величну молитву. Після молитви ділиться просфорою з присутніми за святковим столом, усі навзаєм складають одне одному побажання. Відтак звучить колядка «Бог Предвічний». Усі сідають до вечері. За святковим столом залишають вільне місце - для подорожніх і померлих.

Українці на поселеннях після Другої світової війни запровадили ще один атрибут на Святий вечір: тарілка, перев'язана синьо-жовтою стрічкою - на пам'ятку, що наш народ не забуває про героїв, які віддали своє життя за волю України. Лунають колядки, дорослі згадують дитинство, розповідають дітям і онукам про родину, про минуле. По вечері дякують Богові за спожиті дари. Свічка догоряє, її цього вечора не гасять. Потім всі збираються до храму Божого, щоб заспівати в один голос таке величне і святкове: «З нами Бог, разумійте, язици!»

Наш Святий вечір оспіваний в колядах і поезії, і де б не закинула доля українця: в далекий Сибір, на каторгу чи у в'язницю, на заробітки в далеку чужину - про цей день він ніколи не забуде:

Далекий світ, великий час,
Пливуть літа рікою...
Гей, що чувати там у вас?
Чи йдете з колядою?

Чи й нині мерехтять зірки
Над хатою старою?..
Гей, краю мій, чи знаєш ти,
Як тужу за тобою?..

Богдан Лепкий

На Різдвяні свята відвідуємо своїх рідних, сусідів, приятелів з колядою: «Нуте, нуте, браття-сусіди! Час вже забути про всякі біди, час понехати смутки-печали, вже бо досита ми їх зазнали!» Дітвора під вікнами своїми дзвінкими голосами розвеселяє людські серця. Від парафії йдуть з колядою, щоб скласти побажання родині. Молодь вирушає з вертепом, щоб прославляти Новонародженого Месію. Батьки в ці урочисті дні приводять своїх дітей до церкви, щоб разом стати на коліна біля вертепу і просити благословення для всієї родини в Дитятка-Ісуса, Святого Йосифа і Пречистої Діви Марії.

13 січня, в день Преподобної Меланії Римлянки, народ увечері збирається до храму Божого, щоб взяти участь у подячній Святій Літургії за прожитий рік і перепросити Господа Бога за свої провини. Після Богослужіння в багатьох місцевостях ходить «Маланка». Є давній звичай - цього вечора йти з колядою «Вставай, господарю, вставай, не спи...» до чоловіків, котрі носять ім'я свого патрона Василія Великого, щоб скласти побажання з нагоди іменин. У перший день Нового року раннім ранком юнаки йдуть засівати і складають віншування господарю, господині і їхній родині. У наших традиційних святинях цього дня після Святої Літургії виставляють Найсвятіші Тайни, відправляється Суплікація, священик і вірні просять у Господа Бога благословення на Новий рік.

У Надвечір'я і в самий день Богоявлення відбувається велике Водосвяття. Господарі, повернувшись із церкви додому, кроплять свої помешкання, подвір'я, господарства Йорданською водою і в тому часі співають кондак «Явився єси днесь вселенній...» У Надвечір'я Богоявлення вірні зберігають строгий піст, увечері моляться, п'ють освячену воду і сідають до вечері.

Після свят священик відвідує родини з Йорданською водою. У головній кімнаті родини стоїть застелений білим обрусом стіл, на ньому ставлять запалену свічку, образ або Розп'яття, свячену воду. Коли священик заходить до помешкання, родина стає на коліна. Потім священик читає молитву за Боже благословення для дому, сім'ї, дає кожному з членів родини цілувати святий хрест, залишає пам'ятний образочок для родини чи окремо для дітей. Господиня бере посудину зі свяченою водою і провадить священика по кімнатах для окроплення, а вірні в цей час співають «Явився єси днесь вселенній». Священик складає побажання родині, прощається і йде до іншого дому чи помешкання.

Свято, котре завершує Різдвяний час, - це Стрітення Господнє. На сороковий день по народженні Мати за звичаєм принесла Дитя в храм для викупу, бо кожний первородний належав Господеві. До храму прибув праведний і побожний чоловік Симеон, який у Дитяткові-Ісусі впізнає Месію: «... очі мої бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду - Ізраїля» (Лк. 2, 30-32). Звернувши свої очі на Марію, Симеон промовив: «Та й Тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (Лк. 2, 35).

На Стрітення святимо свічки, які в народі називають «громницями». Таку свічку запалюємо під час бурі, грому, в час небезпек, природних стихій, а особливо в годину смерті. На Святій Літургії цього дня дякуємо Господу за прожитий час Різдвяних свят, за отримані ласки і, звичайно, прощаємося з колядою.
Духовне приготування до Різдва

4 000 літ старозавітні Патріархи і Пророки, весь світ з тугою очікували приходу на землю Месії. І тому Церква закликає своїх вірних дітей до 40-денного посту перед Різдвом Христовим. Час посту маємо провести в покуті, молитві і внутрішньому духовному приготуванні до приходу Месії. Це означає, що маємо відійти від світських розкошів, забав, весіль, дискотек, а більше присвячувати уваги стану своєї душі. Вінок цього приготування до Різдва Господнього - Тайна Св. Сповіді і Св. Причастя. Христос має народитися під видами хліба і вина у Пресвятій Євхаристії в нашій душі, а ми повинні радо відкрити для Нього свої серця. Сучасний модерний світ і сучасна людина багато значення надають зовнішньому приготуванню до Різдва. Для багатьох Різдво - це тільки свято родини, день відпочинку, день подарунків. Вулиці міст і сіл прикрашені ялинками, відбуваються концерти, і цією атмосферою людина живе.

Різдво Христове кожна християнська родина повинна пережити духовно. Центр усіх урочистостей - Вифлеємський вертеп. Бог прийняв людське тіло, щоб спасти людину і визволити її з неволі гріха. Взаємна любов Пресвятої Родини - Ісуса, Марії, Йосифа - взірець для християнських родин, приклад взаємної підтримки Св. Йосифа і Марії, коли вони перебували в найважчій круті, бо не було місця для них у Вифлеємі. Приклад для родин, які переживають кризу. Вихід - не розлучення, а підтримка і
розуміння кожного члена родини.

Свято Різдва Христового - день подяки Всевишньому:

І ми, браття, всі поспішаймо,
Честь, славу, поклін Богу віддаймо
І подарім Му нашую віру,
Чистоє-чистоє серце і душу щиру...